Про реорганізацію системи зоосфери в Києві

У листопаді 2014 р. директор департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА Дмитро Белоцерковець оголосив про те, що буде об’єднано три комунальні підприємства, які опікуються тваринами в Києві ­- дикими, безпритульними та домашніми. Зараз тваринами займається КП «Центр ідентифікації тварин», КП «Притулок для тварин» і КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини». Замість них чиновник пропонує об’єднану структуру з Департаментом охорони здоров’я на чолі.

Що натомість пропонує засновниця СВЖ «Природа над усе»? Читайте далі.

1. Не варто передавати реорганізоване КП під кураторство Департаменту охорони здоров’я.

Чому: тому що лікарі (припустимо, не всі) в нашій пострадянській країні украй нетерпимі до тварин. Кіт чи собака, особливо безпритульний – це для них «джерело інфекції». Маса тварин стає бездомними через те, що матері слухають таких лікарів і викидають кота чи собаку на вулицю, бо в тварини, бачте, глисти.

2. Вибудовувати систему на базі ветклініки – це неправильно. Треба над клінікою поставити притулок, а ветклініки та ідентифікаційна база повинні бути його підрозділами. І назвати все КП якось на кшталт «Центр допомоги тваринам» або «Тварини та люди».

3. Нагально необхідно створити відділ інспекторів по захисту тварин від жорстокого поводження (як у Європі).
Взагалі, реорганізуючи цю систему (гнилу, корумповану), не можна керуватися одним лише прагненням заощадити. Пріоритетним тут повинен бути результат, який має бути досягнутий гуманним шляхом. Слід також розвивати правовий захист тварин і їхніх опікунів. Влада нам абсолютно ніколи у цьому не допомагала і не допомагає.

І треба починати висвітлювати в соцмережах та пресі питання реорганізації, оскільки воно для мене та багатьом інших зоозахисників з багаторічним стажем є на сьогоднішній день підкилимним, таким, що вирішується тишком-нишком, “втіхую”, ото й результат буде з тим же коренем.

Жорстокість до тварин – це пляма на нашому суспільстві, це те, через що нас зневажають на Заході. Зараз у нас з’явилася можливість змінити ситуацію в цьому напрямку. Я не бачу сенсу в реорганізації цієї системи без впровадження «зоополіції», інакше й далі будемо усі вичерпувати воду, що ллється з дірявої труби.

Я б сказала, пан Кличко та його уповноважений пан Білоцерковець зараз здають тест на здатність мислити по-європейськи. До речі, якщо ми випрацюємо єдину схему подолання проблеми, то менше сварок буде між зоозахисниками, а то кожен вважає себе останньою істиною. Насправді повинен працювати єдиний механізм, за яким стоїть Закон України«Про захист тварин від жорстокого поводження» і Правила поводження з тваринами у м. Києві, які з Законом узгоджуються. Якщо зоозахист зробити правовим, легітимним, а не самодіяльним – менше буде чвар. Взагалі, питання тварин – це питання державного рівня, оскільки йдеться про імплементацію Закону “Про захист тварин від жорстокого поводження”.

До речі, я зобов’язала б чиновників, що займаються сферою тварин, дивитися телеканал “Animal planet”, і тоді у їхніх пластмасових мізках, може, щось би й прокинулося. Там чітко показано, що вирішувати різні складні питання взаємин людини з тваринним світом без поліцейських неможливо, отже, й було створено відділ поліції з зоозахисту.

І ще: якщо я ще раз почую від чиновника летючу цитату «Що ви мені тут про котів, як оно війна йде» – просто дам у пику. :))) Я не посміхаюся, а просто регочу з цієї жлобської ницості, з якою пора виростати, якщо ти – столичний чиновник.

Щодо Центру ідентифікації тварин. Це паразит на бюджеті міста, люди, які абсолютно нічого не роблять для захисту тварин від жорстокості та розумної організації взаємин людини з тваринним світом міста. Від них ніколи не можна отримати правової поради, їхні інспектори ненавидять і не знаходять спільної мови з зоозахисникам, вони не здатні вирішувати в правовому полі та з точки зору людяності конфлікти, що виникають у цій сфері, не працюють в напрямку соціальної реклами задля просвіти населення та пом’якшення його жорстоких звичаїв.

До того ж вони дуже болісно реагують на критику в пресі. А що ще робити, коли вони не чують нас, коли їм не зрозумілий наш біль? В місті роками масово труять собак та котів, причому тих, що під опікою, простерилізованих (!!!). От і недавно отруєння собак знову відбулося в Києві на вул. Глушкова, 16 (це якась проклята вулиця!). До кого звертатися волонтерам? Діти ридма плачуть, жінки-волонтери втрачають здоров’я. Вони збираються писати листи Кличку, щоб він збагнув, що біль людей може перейти в гнів електорату. Тут би не листами вже, а плакатами!

У людей склалося чітке переконання, що влада навмисне закриває очі на отруєння, щоб зменшувати кількість безпритульних тварин таким жорстоким шляхом. До речі, потім люди просто бажають владцям та догхантерам-виконавцям такої ж смерті. І до чого ж ми йдемо? От вам і кровопролиття на Майдані – жорстокість перелилася через вінця. Жорстокість,яка накопичуються роками в суспільстві через тупу, злу і глуху владу, – це просто енергія, яка не вибирає, куди їй вилитися. Жорстокість до тварин чи жорстокість до людей – це дуже взаємопов’язані речі. Заощадження коштів не повинно бути пріоритетним в цьому питанні. Чомусь не еокномлять на спорті та розвагах, а тут життя!

А чи відомо Вам, п. Дмитре, що волонтери своїм коштом оплачують виїзд ловців? Якщо ви з Кличком хочете щось порядне й ефективне зробити, то зробіть. Але не так, як вам хочеться, чи здається, а порадьтеся хоча б з людьми, які роками несуть на собі хрест зоозахисту.

Анжеліка Комарова (Angelina Yar), засновниця СВЖ “Природа над усе”.

Leave a Comment

Filed under Uncategorized

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Лимит времени истёк. Пожалуйста, перезагрузите CAPTCHA.