Letter of Angelika Komarova to ProWal (лист Анжеліки Комарової до ProWal)

ProWal — впливова громадська організація з Німеччини, що займається захистом китоподібних від жорстокого поводження в усьому світі. Активісти організації останніми роками стали відомими завдяки проведенню численних публічних заходів, спрямованих на відстоювання прав дельфінів на життя.

Днями активісти ProWal на чолі з головою організації, паном Андреасом Морлоком, перебуваючи у кількох українських містах, відвідали тамтешні дельфінарії, а  також притулки для безпритульних тварин (це друга тема, якою займається організація).

Також активісти ProWal зустрілися у Києві з представниками декількох природоохоронних громадських організацій, зокрема СВЖ «Природа над усе». Олег Андрос надав організації фотодокази жорстокості до тварин, зібрані СВЖ під час кампанії «Стоп жорстокість» у 2009 р., та власні фото з пікетувань Київради на захист безпритульних тварин.

Публікуємо листа Анжеліки Комарової до ProWal, у якому викладено пропозиції СВЖ до німецьких колег.

 

Уважаемые господа!

Хочу обратить ваше внимание на то, что все эти фото – старые (2007 – 2008 гг.). Фото были пересланы в Европу для акции «Stoppt die Quälerei!» («Остановите жестокость!»).

С тех пор коммунальная служба отлова г. Киева повысила свой уровень под давлением общественности, и не только западной. В Киеве появилась целая сеть волонтеров, которые контролируют качество отлова. Таких ужасных преступлений там больше не наблюдается. Но мы говорим только о столице. В регионах ситуация не менялась со времен средневековья.

Речь идет о том, что власти ничего не предпринимают для того, чтобы снизить уровень жестокости в обществе. Не ведется пропаганда гуманного отношения к животным, отсутствует социальная реклама. Из-за бедности и цинизма, этих болезней социума постсоветского пространства, в первую очередь страдают самые слабые существа – животные. К сожалению, помощь с Запада приходит только в виде кормов для животных для уже известных приютов, в виде ветеринарных акций. Но совершенно не финансируются просветительские программы, нет газет, электронных изданий, телепередач, которые могли бы повлиять на ситуацию. Журналисты, которые работают на этом поприще, делают это бесплатно, в свободное от основной работы время. А это значит, что они не могут делать это регулярно и систематически. Как результат: можно еще 1000 лет кормить и лечить животных, а  садисты и подонки будут отрываться на беззащитных существах при молчаливом согласии социума и официальных медиа. («Синдром Алексея Ведулы»  — это удивительное исключение).

Я работаю в сфере зоожурналистики с 1995 года и могу с уверенностью сказать, что пока не измениться уровень гуманности людей – эта работа будет напрасной. Очевидно, следует финансировать не только приюты, но и просветительские проекты в этой сфере.

С уважением,

Анжелика Комарова, глава СВЖ «Природа прежде всего», в прошлом – тележурналист (программа «Кто в доме хозяин?», Первый национальный телеканал).

 

Шановні панове!
Хочу звернути вашу увагу на те, що всі ці фото — старі (2007 — 2008 рр.). Фото були переслані до Європи для акції «Stoppt die Quälerei!» («Зупиніть жорстокість!»).
З тих пір комунальна служба відлову м. Києва підвищила свій рівень під тиском громадськості, і не тільки західної. У Києві з’явилася ціла мережа волонтерів, які контролюють якість вилову. Таких жахливих злочинів там більше не спостерігається. Але ми говоримо тільки про столицю. У регіонах ситуація не змінювалася з часів середньовіччя.
Йдеться про те, що влада нічого не робить для того, щоб знизити рівень жорстокості в суспільстві. Не ведеться пропаганда гуманного ставлення до тварин, відсутня соціальна реклама. Через бідність і цинізм, ці хвороб исоціуму пострадянського простору, в першу чергу страждають найслабкіші істоти — тварини. На жаль, допомога із Заходу приходить лише у вигляді кормів для тварин для вже відомих притулків, у вигляді ветеринарних акцій. Але абсолютно не фінансуються просвітницькі програми, немає газет, електронних видань, телепередач, які могли б вплинути на ситуацію. Журналісти, які працюють на цій ниві, роблять це безкоштовно, у вільний від основної роботи час. А це значить, що вони не можуть робити це регулярно і систематично. Як результат: можна ще 1000 років годувати і лікувати тварин, а садисти і покидьки будуть відриватися на беззахисних істот за мовчазної згоди соціуму і офіційних медіа. («Синдром Олексія Ведули» — це дивовижний виняток).
Я працюю в сфері зоожурналістики з 1995 року і можу з упевненістю сказати, що поки не зміниться рівень гуманності людей — ця робота буде марною. Очевидно, слід фінансувати не лише притулки, а й просвітницькі проекти у цій сфері.

З повагою,
Анжеліка Комарова, голова СВЖ «Природа над усе», в минулому — тележурналіст (програма «Хто в домі господар?», Перший національний телеканал).

 

Ladies and Gentlemen!

I would like to draw your attention to the fact that all these pictures are old (2007 — 2008). Photos were sent to Europe during the campaign «Stoppt die Quälerei!» (“Stop the cruelty!”).

Since then, municipal service of animals’ capturing of Kiev has raised its level because of public pressure, and not just Western pressure. A network of volunteers who monitor the quality of the catch appeared in Kiev.

Such heinous crimes as on the photos are no longer observed. But we’re only talking about the capital of Ukraine. In the regions, the situation has not changed since the Middle Ages.

The point is that the authorities do nothing to reduce violence in society. Humane treatment to animals is not being advocated, there is no public service ads. Because of diseases of the post-Soviet society — poverty and cynicism — primarily affects the weakest creatures, animals. Unfortunately, the help comes from the West only in the form of animal feed for the already well-known shelters and in the form of veterinary shares. But education programs are totally not funded, there are no newspapers, electronic publications, television programs, which could affect the situation. Journalists who work in this field, do it for free in their spare time. This means that they can not do it regularly and systematically. The result is: you can feed and treat animals for 1000 years as sadists and scum will get pleasure from killing of defenseless creatures with the tacit consent of society and official media. («Aleksey Vedula syndrome» is a surprising exception).

I work in the field of animal protection journalism since 1995 and I can confidently say that until you change the level of humanity of people — this work will be in vain. Obviously, it is necessary to fund not only shelters but also education projects in this area.

Sincerely,

Angelika Komarova, head of Free journalist union «Nature First»; in the past — TV reporter (the program «Who’s the Boss of Home?», First National TV Channel).

E-mail: [email protected]


Meine Damen und Herren!

Ich möchte darauf aufmerksam machen, dass all diese Bilder alt sind (2007 — 2008). Die Fotos wurden nach Europa während des Wahlkampfs geschickt «Stoppt die Quälerei!» («Stoppt die Grausamkeit!»).

Aufgrund des öffentlichen Drucks und nicht nur der, der vom Westen ausgeübt wurde, hat die Stadtverwaltung in Kiew die Situation der Tiere verbessert. Es wurde ein Netzwerk von Freiwilligen eingerichtet, die den humanen Umgang mit Streunern in Kiew überwachen.

Solche abscheulichen Verbrechen wie auf den Fotos wurden nicht mehr beobachtet. Aber wir reden nur über die Hauptstadt der Ukraine. In den ländlichen Regionen hat sich die Situation seit dem Mittelalter nicht verändert.

Der Punkt ist, dass die Behörden nichts dafür tun, um die Gewalt in der Gesellschaft zu verringern. Humane Behandlung von Tieren wird nicht befürwortet, es gibt keine Anzeigemöglichkeiten für gemeinnützige Organisationen. Die Schwächen der post-sowjetischen Gesellschaft — Armut und Zynismus – wirken sich vor allem bei den schwächsten Kreaturen, den Tieren aus. Leider kommt die Hilfe aus dem Westen nur in Form von Futtermitteln für die bereits bekannten Tierheime und in Form von tiermedizinischen Hilfen. Aber Bildungsprogramme werden überhaupt nicht gefördert, es gibt keine Zeitungen, elektronische Publikationen, TV-Programme, die die Situation beeinflussen könnten. Journalisten, die in diesem Bereich arbeiten, tun es kostenlos in ihrer Freizeit. Das heißt, sie können es nicht regelmäßig und systematisch machen. Das Ergebnis ist: Sie können Tiere seit 1000den von Jahren sadistisch behandeln und der Abschaum wird Vergnügen durch das Töten von wehrlosen Kreaturen empfinden mit dem stillschweigenden Einverständnis der Gesellschaft und der offiziellen Medien. («Aleksey Vedula Syndrom» ist eine überraschende Ausnahme).

Ich arbeite als Tierschützer im Bereich Journalismus seit 1995 und ich kann getrost sagen, dass, wenn das Humantitätsempfinden von den Menschen nicht verbessert wird, — diese Arbeit vergeblich sein wird. Offensichtlich ist es notwendig, nicht nur Tierheime, sondern auch Bildungs-Projekte in diesem Bereich zu finanzieren.

Mit freundlichen Grüßen,

Angelika Komarova,

Leiter der Vereinigung Freier Journalisten «Nature First», in der Vergangenheit — TV-Reporter (das Programm «Wer ist hier der Boss Zuhause?», First National TV Channel).

E-mail: [email protected]

Джерело: http://www.walschutzaktionen.de/1532401/1556206.html

Leave a Comment

Filed under Без рубрики

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Лимит времени истёк. Пожалуйста, перезагрузите CAPTCHA.