Зараз, коли ядерна зброя стала незаконною, тихоокеанці вимагають правди про десятиліття випробувань

Британське видання The Guardian опублікувало статтю австралійської дослідниці Діміті Гоукінс. Діміті Гоукінс є кандидаткою у PhD у Технологічному університеті Свінберна, сфера її досліджень – випробування ядерної зброї в Тихому океані. Вона є співзасновницею Міжнародної кампанії за скасування ядерної зброї (International Campaign to Abolish Nuclear Weapons, ICAN). У 2017 році отримала Нобелівську премію миру.

Договір про заборону ядерної зброї, про який йдеться у цій статті, був прийнятий 7 липня 2017 року на спеціальній конференції. Його підтримали 122 держави. Багато країн, у тому числі Росія і США не брали участі в роботі конференції. Вони заявили, що немає потреби в новій угоді, і закликали всі країни виконувати вже існуючий Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), підписаний ще 1 липня 1968 року 59 державами в Москві, Вашингтоні і Лондоні. Він набув чинності 5 березня 1970 року. ДНЯЗ, з одного боку, закріпив статус ядерних держав за п’ятьма державами — Великобританією, США, Китаєм, СРСР і Францією, а з іншого — наклав на всі інші країни зобов’язання не створювати і не набувати ядерної зброї. Новий Договір вводить повну заборону на ядерну зброю та набуде чинності 22 січня 2021 року.

Французьке ядерне випробування на атолі Муруроа в 1971 р. Фотографія: AFP

Договір, який забороняє ядерну зброю по всьому світу, після ратифікації 50-ю країною набере чинності через 90 днів.

Ядерна зброя скоро стане незаконною. Пройшло трохи більше, як 75 років тому відбулося її використання у ході першого ядерного випробування. Тепер світове співтовариство зібралося, щоб ввести у дію Договір про заборону ядерної зброї. В Нью-Йорку пізно вночі на суботу  50-та країна (центральноамериканська держава Гондурас) ратифікувала договір.

Він стане частиною міжнародного права через 90 днів.

Для багатьох людей в Тихоокеанському регіоні це важливе досягнення, до якого давно закликали. У другій половині 20 століття так звана “дружня” або колонізаторська влада провела 315 випробувань ядерної зброї на Маршаллових островах, Кірібаті, Австралії та Маохі Нуї (Французька Полінезія). США, Великобританія та Франція використовували переважно колонізовані землі для своїх ядерних випробувань, залишаючи після себе не лише шкідливу фізичну спадщину, але й психологічні та політичні шрами. Уцілілі після цих випробувань та їхні нащадки продовжували підносити свій голос проти цієї зброї. Вони є борцями та просвітниками, неохочими, проте активними власниками знань про ядерну реальність нашого регіону.

При формуванні договору про ядерну заборону голоси уцілілих у Тихоокеанському регіоні, були помітними поряд із уцілілими з Японії, яких ще називають Хібакуся*.

Тихоокеанські острови були першими, хто прийняв договір. Підписали та ратифікували Фіджі, Кірібаті, Палау, Самоа, Вануату, Тувалу, Нова Зеландія та Науру. Приєдналися Ніуе та Острови Кука.

Австралія примітно відсутня, що відображає зацікавлені інтереси партнера по альянсу, Сполучених Штатів, і помилкове покладання на застарілі та непрозорі доктрини розширеного ядерного стримування.

І договір має стати законом, незважаючи на спротив п’яти первинних ядерних держав: США, Росії, Китаю, Великобританії та Франції. Адміністрація Трампа звернулася до країн, які підписали договір, заявивши, що цей документ є “стратегічною помилкою” і закликаючи їх скасувати свою ратифікацію.

Всупереч цьому, для багатьох країн Тихого океану пережитий досвід 50 років ядерних випробувань визначає їхню позицію і сьогодні.

У день, коли Фіджі ратифікувала договір цього року, Верховний комісар країни при ООН доктор Сатиендра Прасад сказав:

Острови Тихого океану продовжують зазнавати ядерної радіації. Як ми чудово знаємо, ядерні вибухи не дотримуються національних кордонів, вони не поважають візовий режим, до того ж ядерні відходи не піддаються часу – вони залишаються на віки.

Для багатьох уцілілих вплив випробувань на покоління, теперішні та наступні, залишається головним для справедливості.

Тітонька Сью Коулман-Гаселдін, жінка Коката-Мула з Південної Австралії, була дитиною, коли в 1950-х роках вона зазнала ядерних опадів під час британських випробувань.

У своєму виступі на конференції ООН у 2014 році вона заявила:

Ми хочемо, щоб ядерна зброя була повністю заборонена, а уран, який  її створює, залишався в землі. Якщо ви любите власних дітей і піклуєтесь про дітей усього світу, ви знайдете мужність встати і сказати «досить».

Невирішена несправедливість у регіоні спонукає багатьох підтримати новий договір, що забороняє використання, загрозу використання та випробування ядерної зброї.

Серед його цілей є такі, що називаються “позитивними зобов’язаннями”. Сюди входить допомога жертвам використання та випробувань ядерної зброї, а також відновлення навколишнього середовища у постраждалих районах. Усе це – помітний перехід до включення гуманітарного права поряд із більш традиційним законодавством про ядерне роззброєння.

Договір передбачає “допомогу, яка враховує вікові та гендерні аспекти … включаючи медичну допомогу, реабілітацію та психологічну підтримку”. Але важливо те, що це не скасовує відповідальність для тих, хто застосовував ядерну зброю.

Колишній міністр закордонних справ Маршаллових островів, покійний Тоні де Брум, часто говорив про довгостроковий вплив ядерних випробувань США на його народ. Він часто згадував власний дитячий досвід випробувань.

Кожного разу, коли відбувалося ядерне випробування, воно відбивалося черговою травмою: я б кинув виклик кожному пережити 12 років випробувань на Маршаллових, це не зникне з постійним шрамом десь у вашій системі. Це відмітка того часу.

Наслідки екологічної, людської та культурної шкоди ускладнюється величезним горем і відчаєм через неясне ведення звітності та навмисні хитрощі зі сторони держав, відповідальних за випробування.

Воля, яка виголошує історичну правду, стане ключовим фактором ядерної справедливості для багатьох людей у ​​Тихому океані. Закликаючи оприлюднити записи ядерних випробувань, які ведуть США, де Брум сказав:

Ви не можете продовжувати утримувати необхідну інформацію, необхідну нам для прийняття рішень з питань, які є справедливими та належними до нашого народу.

Нам потрібні нові зобов’язання щодо прозорості та підзвітності всіх країн, які беруть участь в історичних ядерних випробуваннях. Після декількох поколінь ядерних експериментів залишається вивчати наслідки ядерних відходів від випробувань зброї у Тихому океані, на суші та у воді. 

Усунення історичного мовчання необхідне для того, щоб такі дослідження тільки почалися.

Цей новий договір увійшов до міжнародного права з багатьма обіцянками щодо ядерної справедливості.

Вже давно пора.

*Хібакуся – так у Японії називають жертв атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі.

Переклала: Інна Довганюк

Оригінал статті

Leave a Comment

Filed under Uncategorized

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Лимит времени истёк. Пожалуйста, перезагрузите CAPTCHA.