Зоопарк у Межигір’ї — Страуси не винні

Птаха у вольєрі

7 березня 2014 року  представники екологічних організацій відвідали зоопарк Межигір’я на запрошення Богдана Швайки, колишнього завідувача відділом птахів Київського зоопарку, та Сергія Григор’єва, начальника науково-просвітницького відділу Київського зоопарку – двох вчених-ентузіастів, які взяли зоопарк Межигір’я під свій контроль і відповідальність після того, як його залишив власник, а за ним – і майже весь обслуговуючий персонал. Незважаючи на те, що їхня робота безпосередньо пов’язана з Київським зоопарком, обидва вони перебувають у затяжному конфлікті з керівництвом. Тому, добре  знаючи стан справ на цьому муніципальному підприємстві, в даний момент фахівці з усієї сили намагаються протистояти тому, щоб зоопарк Межигір’я перейшов у підпорядкування дирекції Київського зоопарку.

Ми їдемо на гольфкарі уздовж покритого льодом Київського водосховища, мерехтять візерунки нескінченної кованої огорожі – і створюється відчуття, що ми десь на Північному морі в Європі, або у Петергофі, біля Фінської затоки, або в парку Воронцовського палацу. Ландшафтний дизайн вражає. Крони дерев підстрижені, ніжні рододендрони забрані в захисні мішки. Хлопчики із заздрістю дивляться нам услід. Екскурсію для нас проводить Богдан Швайка, нещодавно звільнений з Київського зоопарку за протест проти корупції. Він, як і багато інших фахівців та екологічних активістів, не хоче, щоб звіринець і парк Межигір’я перейшов у підпорядкування Київського зоопарку. Якщо угіддя не розділять на дрібні ділянки нові власники і не споганять туристи (все ж таки, територія не призначена для масових відвідувань), то тут можна буде створити чудовий ландшафтний парк. У величезних загонах, порожніх зараз через холодну погоду, можна експонувати зубрів та оленів, по доріжках пустити електро-трамвайчики. Але навіть для того, щоб почати з самого елементарного – встановити вздовж доріжок сміттєві бачки – потрібно чиєсь відповідальне рішення і вкладення чималих коштів. Втім, активісти вже зробили все, від них залежне, і тепер у багатьох місцях на чавунній огорожі висять пакети для сміття.

Зберегти цей ландшафтний парк в тому вигляді, в якому він існує зараз, і зробити його народним надбанням не на папері, а на ділі, завдання не з простих. Важливо, щоб цю задачу усвідомили й самі городяни. Тільки-но ми від’їхали від центрального входу, як помітили вантажівку, щільно заставлену цінними деревами і чагарниками. Декоративні кипариси та ялівці, немов солдати, які очікують відправки на фронт, стрункими рядами височіли над кузовом. Виявляється, минулої ночі заповзятливі місцеві жителі намагалися вивезти це багатство за межі парку. На щастя, розкрадачів помітили, і за цим фактом було порушено розслідування. Біля вантажівки, оточивши огрядного чоловіка з генеральськими лампасами, радилася група військових та журналістів. Пояснили, що заступник міністра МВС взявся особисто розслідувати ситуацію, що склалася навколо розкрадання тепер уже, як хочеться вірити, народної власності. Комендант, якому було доручено стежити за порядком на території, тієї ж ночі втік.

Оглядаючи зоопарк, було важко втриматися від захоплення тим, як по-європейськи тут все влаштовано і продумано, як добре доглядають за тваринами, і стримати обурення з приводу того, що державний зоопарк в той самий час живе вкрай препогано, а тварини, що утримуються там, постійно хворіють і вмирають.

Згораючи від цікавості, до нас підбігають страуси ему, а красень-африканець тільки плавно повертає голову в наш бік, гордовито, роблячи вигляд, що ми його анітрохи не цікавимо. Павичі на сусідньому вигулі гріються на сонці, посівши на двосхилі дахи годівниць. Степові журавлі зібралися у зграю і йдуть за нами слідом, віддано заглядаючи в очі.

Облаштованість приміщень та вигулів приголомшує. Входи до приміщення, де утримуються тварини, оснащені дезбар’єрами. Завдяки цьому новонароджені телята, яких на наших очах годує працівниця, в повній безпеці. Всі приміщення — добротні зруби. Молочна ферма з міні-заводом, здатним переробляти півтори тисячі літрів молока на день – тут виготовлялося і масло, і сири, працювала своя лабораторія. Величезні теплиці, вхід до яких оформлений у вигляді античного портика. На базі всього цього можна створити чудову еко-ферму, за рахунок якої можна було б надалі утримувати зоопарк.

Чудово облаштовані не тільки приміщення утилітарного призначення. Простір для диких тварин теж обладнаний за останнім словом техніки – автоматичні поїлки, в яких вода не замерзає навіть взимку, виготовлені на кращих підприємствах сільгосптехніки. Вода надходить з глибокої артезіанської свердловини і ретельно фільтрується. Посеред майданчика для вигулу встановлено стовп, щоб антилопи могли чухати спини, майданчики ідеально чисті й рівні.

Підходимо до вольєрів з антилопами Канна. Назустріч нам виходять два рогатих красеня і довірливо підставляють лискучі морди. Створюється враження, що тут їм не набагато гірше, ніж у парку Серенгеті. Вгодовані, рухливі, з блискучою здоровою шерстю – мимоволі починаєш порівнювати цих красенів із мешканцями нашого Київського зоопарку. У вольєрі муфлона – величезний камінь, на який той підіймається, коли хоче показати, що він тут господар. Розмірена хода і гордий постав голови ситої, доглянутої тварини – такому навіть на камінь ставати не треба, і так зрозуміло, хто тут альфа-самець. У диких свиней, європейської лані і благородного оленя — затісно, подейкують, що їх тримали на м’ясо, тому фахівцям ще слід вирішити, як їх розселити, щоб тварини почували себе вільно.

Кролики живуть на волі, тільки от підгризають коріння дерев на схилі, через що трапляється зсув ґрунту – з цим теж треба буде щось робити. Втім, кролів ми не побачили – вони сховалися в нори, а ось патагонські мари – їх близькі родичі, жваво стрибали схилами пагорбів і не звертали на нас ніякої уваги. Огороджені тільки легкої сіткою, далеко від головних стежок, вони живуть, як у дикій природі – риють нори, розмножуються, працівники їх тільки підгодовують і підкидають солому.

Фазанятникі знаходяться далеко від головних об’єктів зоопарку. Тут міститься ціла колекція, якій можуть позаздрити цінителі. Багато червонокнижних видів. Алмазний та золотий, королівський та рідкісний гімалайський – кожен вид міститься в окремій клітці, що захищена целофановою плівкою від вологих вітрів з Київського водосховища. Плівка в багатьох місцях порвана – відвідувачі розривали її, щоб подивитися на дивовижних пташок, а коли зоозахисники застерігали їх від цього, одночасно заклеюючи прорізи скотчем, то отримували в свій бік тільки потік добірної лайки. Мовляв, це птахи Януковича, чого їх жаліти. Один з відвідувачів, розповів нам Сергій Григор’єв, навіть накинувся на страуса. «Страус Януковича» тільки здивовано кліпав очима, не розуміючи причини такого ставлення до нього.

Люди, залишайтеся людьми! Страуси не винні.

Вандалізм подібними одиничними випадками не обмежився. Люди в перші дні лякали тварин. Звіринець, не призначений для постійної експозиції, ледь витримував наплив відвідувачів. У вольєрі цесарок з

ламали кондиціонери, в результаті кілька птахів, які сиділи, злякано збившись у купу, померли від перегріву. Кролів просто виловлювали на м’ясо.

Втім, що можна чекати від пересічних громадян, коли люди, що мають виконувати свій професійний обов’язок, ганебно втекли, забувши про своїх підопічних. Ветеринар замкнув кабінет із птахами, не залишивши ключів. Добре, що фахівці прибули вчасно і встигли їх відкрити до того, як сталося непоправне. Тепер кенарі та папуги-нерозлучники відчувають себе чудово. Їх вчасно годують, чистять клітки і міняють воду.

На щастя, кормів у звіринці було достатньо, і біологи, що взяли тварин у шефство, не страждають хоча б від цієї проблеми. Тепер вони гадають, як зберегти зоопарк у Межигір’ї в тому вигляді, в якому вони його отримали, як зробити його експозиційним, і які проекти вигадати, щоб зоопарк і прилеглі до нього території себе забезпечували. Ну, і звичайно ж, одним з головних наразі є питання про перепідпорядкування зоопарку –  зараз слід зробити все, щоб це місце силами нашого держапарату не перетворилося на черговий жахливий концтабір для тварин.

Олена Мордовіна.

7.03.2014.

Фото Олега Андроса.

Усі фото з Межиігрського зоопарку дивіться тут.

 

Leave a Comment

Filed under Uncategorized

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Лимит времени истёк. Пожалуйста, перезагрузите CAPTCHA.