Написати цю статтю мене спонукав опублікований на сайті «Хайвей» матеріал Гоши Деревянного «Час барикад…». У статті автор наводить приклад екоекстремізму, саботування знищення природи, як один із найбільш яскравих прикладів громадської боротьби за будь-що (з чим завгодно). Без зайвих компліментів, вперше в Україні преса промовила слово «екотаж». Аналогічно, захоплення радикальными природоохоронцями знаходимо і в інших джерелах, наприклад, у книгах з медіа-активізму (Киреев Олег – «Поваренная книга медиа-активиста»), Дуглас Рашкофф – «Медиавирус. Как поп-культура тайно воздействует на ваше сознание») або із соціології (Крейг О’Хара – «Философия панка: больше, чем шум»). У багатьох країнах бюрократична система досягла такого рівня розвитку, що процес вирішення будь-яких питань затягується на надто довгий період. Це дуже на руку тим, проти кого протестує громадськість. І особливо вигідно тим, хто своїми діями знищує природу, тому що перш ніж громадськість що-небудь вирішить, безпомічно борсаючись у бюрократичній павутині, все вже буде знищено. Протест зникне сам собою, тому що рятувати буде вже нічого. Старовинний ліс вирубають лісники, мальовничий каньйон підірвуть динамітом видобувачі, а браконьєри виловлять всю рибу, що нереститься. Як же бути? Єдина досить чітка відповідь на це питання – ЕКОТАЖ. Екотаж – це приховане пошкодження техніки, інструментів і засобів, що руйнують дику природу, вбивають тварин та знищують рослини. Екотаж застосовується винятково до неживих предметів. Екотажні акції таємно проводять найрадикальніші екологічні групи, коли знищенню природи неможливо запобігти жодним іншим способом.
Continue reading
Continue reading
