Вірші про Майдан. Грудень 2013 року

Марина Новікова

На майдані все спокійно

Ніч тихенько приспала

Тут не йдуть бої чи війни

Миру й спокою хвала.

На майдані тихо-тихо

Серед сніжних барикад

Вартові співають стиха

Ждуть «защітніков наряд»

Хтось жде тихо, хтось жде мовчки

Хтось із фоткою в руках

Наче у воєнні роки

Ми сидим у мирний час

Хтось закличе:

«То чого ж ви

Недолугі псуєте

Нам ялинку? Міста спокій,

Й проти влади ідете?

Ну то й що грко жити?

Ну то й що що копійки?

С властью треба вам дружити!

Ми ж прожили й ви терпіть!»

Схлипне хтось на барикаді

І тихенько відповість:

Й вам і нам пузаті дяді

не дадуть спокійно жить…

Ви » простітє нас за йолку»

Ви нам лишИли світ такий

Що не буде в ньому толку

Як нас і далі будуть бить

 

Не бійся, мамо, я їду на майдан…

Вона: — чи все буде гаразд?

А син їй – я не знаю.

Але я знаю, що все те, що бог нам дав

Забрати права в нас ніхто не має!

Один пішов. А у сусідньому дворі,

Одягши форму, шолом

вийшов друг його з дитинства

Поцілувавши на ніч діточок своїх

Подумав, чи надійні ті колиски?..

Той що у формі думав і казав

Через таких як ви я тут стою

а не читаю дітям казку!

І як би мав я змогу зараз утекти… то втік би!

Тільки відпустіть будь ласка!

По інший бік, у сніжних барикад

Не спав вже декілька ночей хлопчина

І друга він свого уже простив

Адже стоїть він тут і за його дитину

Прошли роки… похудли всі пани…

Два старих діда біля двору розмовляли

«я дякую, що ти мене тоді не вбив… «

» а я вам вдячний, що ви всі тоді стояли…»

Leave a Comment

Filed under Без рубрики

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Лимит времени истёк. Пожалуйста, перезагрузите CAPTCHA.